Історія Гімну України («Ще не вмерла Україна»)

Гімн – один із видів ліричної поезії на честь певного героя чи визначної події. Як жанр музики гімн відомий з давніх часів. Пісня-гімн вшановує і славить державу, народ, організацію, згуртовує людей навколо високої ідеї. Існує кілька різновидів гімнів:

  • державні
  • революційні
  • релігійні
  • військові
  • партійні тощо.

Першою музичною символікою нашого народу вчені вважають бойові заклики й пісні часів Київської Русі, які створювали патріотичний настрій перед битвами. У період козаччини найбільш відомими стали пісні-гімни, що прославляли козаків.  Особливо популярними були пісні «Нумо, хлопці, до зброї»,  «Пісня про Байду», «Ой, на горі, там женці жнуть», «Засвіт встали козаченьки».

Втративши державність, Україна протягом кількох століть не мала свого національного гімну. Своєрідним гімном можна вважати і «Заповіт» Т.Г.Шевченка, і «Вічний революціонер» І.Я. Франка, «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни» Косинського.

У сучасному світі державні гімн, герб і прапор є найважливішими  державними та національними символами.

Державний Гімн виконується на початку офіційних зустрічей на вищому рівні, під час прийняття військової присяги, під час проведення урочистих зборів, мітингів, спортивних змагань.

Велична і трагічна доля пісні «Ще не вмерла Україна»

На початку 60-х років ХІХ століття активно діяла патріотична київська «Стара громада», до якої входили видатні діячі культури того часу: Тадей Рильський, Олександр Русов, Володимир Антонович, Павло Чубинський та інші.  Саме в цьому середовищі виникла думка створити високопатріотичний вірш, який надихав би народ на боротьбу за волю.

Полную версию статьи об истории Гимна Украины читайте по ссылке.

Неприличные и агрессивные комментарии не публикуются

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.